У вирі останніх політичних подій, а також не зважаючи на стан, в якому перебуває наша держава, наші можновладці піклуються про народ. Перед виборами сипляться обіцянки з усіх сторін: газети, брошури, біг-борди, реклама на ТВ – 90% політична. Люди йдуть з останньою надією на вибори зі словами: «А може, на цей раз»… Але після виборів наші обранці мають властивість забувати про це все, мало того, що забувають, а ще починають «творити всім добро». На цей раз у «милість» потрапили вчителі…
Якщо ж законопроект, який подав уряд і був ініційований Міністерством фінансів, запрацює, то у вчителя знімаються всі доплати і він залишається з абсолютно голим окладом і надбавкою за стаж роботи, що складе 1900 грн.
Наші обранці думають: «Годі вчителям їздити на «Лексусах», «Тойотах», «Мерседесах» та мати величезні вілли, бізнес та рахунки у швейцарських банках». Але ж реалії інші… Тож варто законотворцям, котрі мислять над тим, як черговий раз зекономити на найбільш незахищеній, але самовідданій у роботі, категорії суспільства – учителях, побачити реальне життя педагога, котрий виховав героїв майдану, котрий дає надію, що є майбутнє в України.
Свою роздуми хочу закінчити віршованим рядком Богдана Томенчука:
«…Я знаю, Боже, так казати гріх,
Та видно по трибунах і екранах –
Не в тих стріляли снайпери, не в тих
На гнівом переповнених майданах…»
